Синдром ”хорошої дівчинки”: коли ти скажеш ”ні”?

П’ятниця, 16:30. Колега жалібним голосом просить: "Ой, я зовсім не встигаю доробити звіт, допоможеш?"

Тобі шалено хочеться додому, попереду вихідні, але твоя внутрішня "хороша дівчинка" говорить: "Гаразд, давай допоможу".

Результат:
Колега йде додому вчасно, а ти сидиш в офісі до сьомої вечора - зла, голодна й зі зіпсованим настроєм.

Ти повертаєшся з роботи втомлена, а чоловік миє посуд або готує вечерю.

Замість того щоб видихнути й відпочити, ти стоїш у нього над душею та командуєш: "Не ту пательню взяв", "Губку не туди поклав".

Зрештою ти просто все забираєш і робиш сама.

Результат:
Ти виснажена ще більше, а чоловік злиться, бо його допомогу не оцінили.

Насправді тобі просто важко відпустити контроль і дозволити іншим робити все по-своєму.

Майстриня манікюру покрила нігті зовсім не тим кольором, який ти просила, або перукарка відстригла забагато.

Ти бачиш, що результат тобі не подобається, але коли тебе запитують: "Ну як, усе добре?", ти усміхаєшся, киваєш і відповідаєш: "Так, супер, дуже дякую!"

А сівши в машину, гірко плачеш.

Результат:
Гроші сплачені, ти залишилася незадоволена, бо побоялася "показати характер" або спровокувати конфлікт.

У неділю після обіду ти планувала нарешті полежати у ванні з книжкою.

Але дитині раптом терміново знадобилося поїхати до друга на інший кінець міста, а чоловік попросив попрасувати сорочку на завтра.

Ти відкладаєш книжку й біжиш виконувати чергові "замовлення".

Результат:
Усі навколо щасливі, а ти знову залишилася на останньому місці, відчуваючи глуху образу й цілковитий занепад сил.