«Я весь день держалась»
Як денні обмеження наздоганяють увечері
Іноді вечірнє переїдання здається цілком несподіваним. Увесь день усе було "під контролем": маленький сніданок, легкий обід, жодних солодощів, жодних перекусів.
А ближче до вечора голод стає дедалі сильнішим, думки все частіше повертаються до їжі, і дотримуватися попередніх обмежень стає дедалі важче.
"Уранці їсти не хотілося"
Уранці ти випиваєш каву й біжиш на роботу. В обід береш салат: "Мені вистачить, я не дуже голодна."
Після обіду ще одна кава, потім справи, дорога додому. О восьмій вечора ти нарешті опиняєшся на кухні й розумієш, що готова з’їсти все одразу.
Спочатку вечеря. Потім шматок хліба, сир, щось солодке. І в якийсь момент з’являється думка:
"Що зі мною знову не так?"
Результат:
За день їжі було мало, і до вечора голод накопичився. Тому після вечері все ще хочеться їсти, хоча здається, що вже давно час зупинитися.
Надвечір організм просто вимагає того, чого йому не вистачило вдень.
"Сьогодні без солодкого"
Уранці ти вирішуєш:
"Усе. Сьогодні жодного солодкого."
В офісі хтось приносить печиво. Ти проходиш повз. Після обіду хочеться шоколаду, але знову собі відмовляєш: "Потерплю."
Увечері вдома відкриваєш шафу й бачиш ту саму шоколадку. Береш один шматочок, потім другий. За кілька хвилин залишається половина упаковки.
І з’являється знайома думка:
"Ну все, якщо вже почала…"
Результат:
Увесь день солодке було під забороною, але бажання нікуди не зникло. Надвечір сил себе стримувати залишилося менше, а шоколад увесь цей час не виходив із голови.
Що суворіша заборона, то важче буває зупинитися, коли її все-таки порушуєш.
"Зекономлю до вечора"
Увечері ти йдеш на день народження. Знаєш, що там буде багато їжі, тому вдень вирішуєш їсти менше:
"Усе одно ввечері стіл буде повний."
На сніданок щось легке, обід майже пропускаєш. Надвечір ти вже дуже голодна.
Приходиш у гості, а на столі салати, закуски, хліб, гаряче, солодке. Усе стоїть перед очима, і ти починаєш куштувати одне, потім друге, потім третє.
Поки всі розмовляють, тарілка знову наповнюється. Потім ще шматочок торта, хоча вже важко.
Додому повертаєшся з думкою:
"Навіщо я знову стільки з’їла?"
Результат:
Ти прийшла на свято вже дуже голодна, а їжа весь час була перед очима й у вільному доступі. У такій ситуації вчасно зупинитися стає набагато складніше.
Спроба "зекономити" їжу вдень закінчилася тим, що ввечері було важко зупинитися.
"Після вчорашнього сьогодні майже не їм"
Учора ввечері ти переїла. Уранці прокидаєшся з думкою:
"Сьогодні треба виправитися."
Сніданок пропускаєш. На обід обираєш щось зовсім легке. Коли хочеться перекусити, зупиняєш себе: "Після вчорашнього мені точно не треба."
До вечора все начебто виходить. А потім знову з’являється сильний голод. Ти починаєш їсти й за деякий час помічаєш знайоме:
"Знову…"
І вже думаєш, що завтра доведеться обмежити себе ще сильніше.
Результат:
Після переїдання ти скорочуєш кількість їжі, надвечір дуже голодна й знову їси більше, ніж хотіла. А вранці знову хочеться все виправити.
Так один вечір легко тягне за собою наступний.
